курити — I (що й без додатка цигарку, сиґару тощо), палити (зазв. люльку), смалити; кадити (чим і без додатка), дими[і]ти (чим і без додатка); покурювати, розкурювати, попахкувати (проводити час за курінням) II (роблячи що н., здіймати куряву, пил;… … Словник синонімів української мови
курити — 1 дієслово недоконаного виду палити курити 2 дієслово недоконаного виду пилити, порошити … Орфографічний словник української мови
Куритиба — (Curitiba), город на юго востоке Бразилии, административный центр штата Парана. 842 тыс. жителей (1991; с пригородами 2,3 млн. жителей, 1995). Международный аэропорт. Целлюлозно бумажная и деревообрабатывающая, пищевкусовая, текстильная,… … Энциклопедический словарь
Куритиба — іменник жіночого роду місто в Бразилії … Орфографічний словник української мови
пакати — курити, палити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
покурити — I курю/, ку/риш, док. 1) перех. і без додатка. Курити якийсь час (див. курити I). 2) перех. Викурити всі цигарки, сигарети і т. ін. чи багато цигарок, сигарет і т. ін. 3) неперех., перев. із запереч., перен., розм. Про неможливість здійснити що… … Український тлумачний словник
докурювати — юю, юєш, недок., докури/ти, курю/, ку/риш, док., перех. і без додатка. Закінчувати курити; курити до кінця, до певної межі … Український тлумачний словник
кадити — каджу/, ка/ди/ш, недок. 1) Махаючи кадилом (кадильницею) під час церковного обряду, курити ладаном або іншими пахучими речовинами. 2) перен., розм. Випускати, виділяти дим або чад, запах; курити … Український тлумачний словник
курець — рця/, ч. і ж. Той, хто курить (див. курити I 1)), має звичку курити … Український тлумачний словник
куритися — I и/ться, недок. 1) Те саме, що куріти I. || Про ароматичні речовини. 2) над чим, з чого, безос. Підніматися клубками вгору (про дим). 3) Виділяти випари, пар; оповиватися туманом; парувати. 4) Вкриватися вихорами пилу, снігу тощо. II ку/риться,… … Український тлумачний словник
